Музей-світлицю перетворюють на темницю


Музей-світлицю перетворюють на темницю

Через те, що у музеї Шевченківського заповідника спішно готують експозицію, він може втратити свою суть.

Про хід реконструкції канівського музею щоденно доповідають Віктору Януковичу. Кожного тижня на об’єкті – губернаторські чи урядові перевірки. Перед головою ОДА Сергієм Тулубом поставлене політичне завдання – до Дня незалежності музей має бути готовий прийняти гостей. Насамперед, дуже високих гостей…

2 липня, реставраційні роботи інспектувала урядова комісія на чолі з гуманітарним віце-прем’єром Володимиром Семиноженком (якого, за іронією долі, Верховна Рада того дня позбавила посади). Доповідав – губернатор Сергій Тулуб. Сумнівів, що ремонтно-реставраційні роботи будуть завершені вчасно, у нього немає – « Переконаний, що Музей Тараса Шевченка відкриється до Дня Незалежності. Роботи йдуть дуже потужно – у дві зміни та з залученням майже двохсот спеціалістів лише по музею. Загалом затверджений мною графік виконується, і тому не маю сумнівів, що всі роботи завершаться вчасно…».

3 липня, у суботу, у Каневі побував і «Прочерк». День був сонячний і гарячий. На Тарасовій горі працювала техніка, метушилися засмаглі робітники. Полущені часом тротуарні плити були складені невеликими стовпчиками. Старі асфальтні доріжки зрізані. Оглядовий майданчик перед могилою Кобзаря огородили стрічкою, під якою все одно проходять туристи, щоб підійди до краю майданчика і оглянути краєвид. А бажаючі піднятися на могилу, щоб покласти квіти, йдучи і перестрибуючи будматеріали, набирають у взуття піску.

У Тарасовій світлиці одна з кімнат зачинена для відвідувачів, бо треба ж десь працювати адміністрації заповідника, допоки навколо такий аврал.

Одна з працівниць у розмові ділиться наболілим. Мовляв, з ними, колективом Шевченківського заповідника, ніхто не рахується, не радиться під час реставрації музею, при створенні експозиції.

Роботами керує Лариса Скорик, близька до Віктора Януковича людина. Вона так переінакшує вигляд будівлі, що у ньому вже ніхто не впізнає творче дітище відомого архітектора Василя Кричевського, – з гіркотою зазначає працівник заповідника. – І в середині музею будуть значні зміни, і, вважаємо, не на краще. Адже підлогу зроблять чорну, стіни – сірими, вікна завісять, бо Скорик вважає барвистість музею селянщиною.

Про грубе втручання у зовнішній вигляд музею Тараса Шевченка говорить колишній гендиректор Шевченківського національного заповідника та міністр культури при Вікторові Ющенку, канівчанин Ігор Ліховий:

– Там тривають масштабні ремонтні роботи, але переважно не в площині пам’ятко-охоронного законодавства, якого, між іншим, слід дотримуватися. Генпідрядника – «Укрпроектреставрація» – усунуто від виконання робіт. Багато поважних установ висловлюються за відновлення будівлі згідно проекту архітектора Кричевського, – говорить Ігор Ліховий.

До речі, як зазначає Ігор Дмитрович, нехтувати напрацюваннями такого авторитетного архітектора не можна. За модерний стиль, витворений на основі історичної спадщини народу, Кричевського назвали «батьком української архітектури». Колись він проектував малий герб України і його твори зберігаються в багатьох музеях нашої держави, а також в українському музеї Нью-Йорку, який цим дуже пишається.

Як розповідає колишній гендиректор Шевченківського національного заповідника, раніше музей здавався справжнім палацом.

– Він був немов храм, з великими вітражами, з намальованими мальвами і колосками, на стелях залів були орнаменти, на стінах рушники. А виглянувши з вікна, відвідувачі бачили яскравий краєвид, не засмічений будівлями, елеваторами, заводами чи ще чимось. Можливо, такий музей, а точніше його яскравість і піднесеність була для когось зайвою, бо поряд сумне місце – могила, але таку Україну був створив Шевченко і Кричевський її утілив, – говорить Ігор Ліховий. – Нині ж музей зафарбовують в сірий колір. Вікна збираються завісити, а на стелях будуть автопортрети Шевченка з уривками віршів. Вважаю, що музей-світлицю хочуть перетворити на темницю, щоб туди люди не ходили. Влада просто хоче показати усім, мовляв, от як ми до Дня незалежності України справилися. Але ж пам’яткоохоронна галузь специфічна, тут не можна працювати поспіхом.

Дискусії з приводу експозиції музею тривають вже давно.

– Я був присутній, коли затверджували експозицію. Членам науково-методичної ради з питань охорони пам’яток при Міністерстві культури проект Лариси Скорик був представлений лише на мигах. І серед членів ради деякі голосували за чотирьох, немов депутати у Верховній Раді, – говорить Ігор Ліховий. – Та вважаю, що у тому проекті творчості мало, він не враховує думку авторитетів, працівників музею, які мають почесні звання і переймаються питанням відродження музею. Крім того, були ж вже потрачені мільйони на розписи в вестибулі музею, вітражі. А тепер це все переінакшується, зводиться до псевдомодерну.

У свою чергу, в Черкаській облдержадміністрації вважають, що часу на дискусії немає і треба втілювати в життя проект, що вже затверджений фахівцями у Києві.

– Творча дискусія між трьома мистецькими групами триватиме ще довго. Однак за проект Лариси Павлівни Скорик проголосувала більшість членів ради. Це досить цікавий проект. І я вважаю, що не на дискусіях треба зосереджуватись, а працювати, щоб не було так, як вийшло з пам’ятником Симоненка у Черкасах. Його й досі нема… – говорить заступник голови облдержадміністрації Анатолій Чабан.

Сама ж автор проекту, Лариса Скорик, яка є членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України, досить нервово відреагувала на прохання «Прочерку» пояснити, який же вигляд матиме експозиція музею.

– Нічого не хочу коментувати. Побачите експозицію і тоді говоритимете. А стосовно чорно-сірих тонів, то це комусь приснилося у поганому сні… Часу в мене немає плітками займатися… Половина працівників музею разом з керівництвом заповідника зі мною співпрацюють, а половина мають якусь суб’єктивну думку. То нехай вони нарешті зрозуміють, що музей Шевченка не провінційний, а планетарний, – каже Лариса Павлівна. – Стосовно ж архітектора Кричевського, то він у 1937 році будував музей у невідомо якому стильовому визначенні. Тому що він перебував під диктатом адміністративно-командної партійної системи. І те, що збудоване там, на горі, не вписується в український модерн аж ніяк.

Усі дискусії навколо музею пані Лариса пов’язує мало не з криміналом.

Генпідрядник «Укрпроектреставрація» потратив 66,5 мільйонів гривень на так звані ремонтно-реконструкційні роботи. І зроблено лише частину підвального поверху і адміністративні приміщення на мансарді. А два поверхи експозиції не зроблені. Куди ж поділися гроші!? От і хочуть зірвати завершення реконструкції, щоб за тим скандалом можна було приховати факт зникнення грошей. А це ж тривало більше як 6 років! І мені тепер доводиться все збирати докупи. Я це вам розповідаю як архітектор, бо 40 років будую і знаю, що скільки коштує, – наголосила Лариса Скорик і запросила 24 серпня до Канева.

Але кого насправді прийматиме Шевченківський музей на День незалежності, то це Гуманітарну раду при Президентові України. Членом цього органу є і політична соратниця Віктора Федоровича Лариса Скорик. Саме вона свого часу розповідала, що «зовнішні дані Віктора Януковича свідчать, що він – аристократ у четвертому поколінні». Зокрема, в інтерв’ю «Комсомольской правде в Украине» пані Лариса переконувала, що «Луначарський не помилився: справжня інтелігентність проступає в четвертому поколінні. Хоча є така засуджувана наука — євгеніка. Я, як архітектор, за абрисом і поворотом голови, за формою рук можу досить багато зрозуміти про генеалогічне дерево. Так от, як би не намагалися говорити уїдливо щодо Януковича і возвеличувати Юлію Тимошенко, його будова, тектоніка, якщо на те пішло, свідчить про приналежність до вищого стану, а її зовнішні дані вказують на плебейство».

Чи не через вірність новій владі проект «світлиці від Скорик» отримав добро на реалізацію? А уряд нещодавно прийняв рішення додатково виділити на створення нової експозиції музею 5.6 мільйонів гривень?

Кобзар

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*