До історії Національної премії України імені Тараса Шевченка

1961 рік був роком безпрецедентного за масштабами вшанування пам’яті Тараса Шевченка. Століття від дня його смерті стало приводом для проведення шанобливих урочистих заходів не лише в Україні, а й у всьому СРСР, і хоч КПРС використовувала народну любов до великого поета з метою пропаганди “успіхів Ленінської національної політики”, вона мусила рахуватися з національними почуттями українців. У цій атмосфері помітного патріотичного піднесення 20 травня 1961 року вийшла постанова Ради Міністрів УРСР «Про встановлення щорічних Республіканських премій імені Т.Т.Шевченка». Тоді ж були затверджені Положення про премії та зразки почесних знаків і дипломи лауреатів, створено Урядовий Комітет на чолі з O.Корнійчуком, до якого увійшли поряд з партійно-державними керівниками й визначні діячі української культури.

Премії мали присуджуватися за високохудожні твори літератури, журналістики, образотворчого мистецтва, музики, театру, Кіно, визнані й високо оцінені громадськістю. Щоразу їх присудженню передувало широке обговорення і популяризація мистецьких творів у пресі, по радіо, телебаченню, на художніх виставках тощо, 9 березня 1962 року першими лауреатами Шевченківської премії стали Олесь Гончар, Павло Тичина і Платон Майборода.

23 квітня 1969 року Республіканські премії імені Т.Т.Шевченка та Республіканські державні премії з архітектури було перетворено на Державні премії УРСР імені Т.Т.Шевченка в галузі літератури, мистецтва і архітектури. Від 1977 року додано ще три премії — з журналістики і публіцистики, теорії та історії літератури, театрального мистецтва. Урядовий Комітет став іменуватися Комітетом по Державних преміях УРСР імені Т.Г.Шевченка в галузі літератури, журналістики, мистецтва і архітектури при Раді Міністрів УРСР. 1982 року було встановлено додатково ще одну премію за кращий твір літератури і мистецтва для дітей та юнацтва. З 1988 року премії з архітектури почали присуджуватися окремо створеним Комітетом.

У 1997—1999 роках було запроваджено й Малу Державну премію України імені Тараса Шевченка, яка присуджувалася за кращий творчий дебют молодим митцям віком до 35 років. Її одержали письменник Олесь Ульяненко, співаки Національної опери України Ольга Нагорна і Михайло Дідик та скульптор Богдан Мазур.

Список Шевченківських лауреатів за всі роки існування премії налічує нині 525 персоналій та колективів.

Серед відзначених: 140 письменників — поети, прозаїки, драматурги, літературознавці, публіцисти; 111 діячів образотворчого мистецтва — живописці, графіки, скульптори, майстри народного мистецтва — гончарі, різьбярі, столяри-червонодеревники, вишивальниці, килимарниці та дослідники історії мистецтва; 91 діяч театру і кіно — актори, режисери, оператори, сценаристи; 92 діячі музичного мистецтва — композитори, співаки, диригенти, балетмейстери, хормейстери, артисти балету; 8о архітекторів і конструкторів проектів, інженери комплексних ландшафтів, історики й краєзнавці, поліграфісти і музейні працівники, агроном-озеленювач, а також державний і партійний діяч М. С. Хрущов.

Лауреатами стали й 8 хорових колективів — народна самодіяльна хорова капела хлопчиків та юнаків Львівського обласного будинку вчителя «Дударик» і Державна заслужена капела України «Трембіта» зі Львова, Черкаський Державний заслужений народний хор, Державна заслужена академічна капела України «Думка», Національна заслужена капела бандуристів України, зарубіжні колективи — Кубанський козачий хор (Росія), Хор імені Олександра Кошиця (Канада), Капела бандуристів імені Тараса Шевченка (Детройт, США).

Премією відзначено видатних зарубіжних діячів культури і літератури, одного з провідних західних радянологів Роберта Конквеста; публіциста, дотора Монреальського університету Романа Рахманного; літературознавця і мистецтвознавця, автора праць з історії фонології української мови, праць із стилістики (зокрема, творів Т.Шевченка) Юрія Шевельова (Шереха);
російського поета, перекладача поезій Тараса Шевченка Миколу Тихонова; російського композитора Дмитра Шостаковича, якому належить, зокрема, музичне перекладення зі супроводом скрипки й віолончелі дуету Одарки і Карася з опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського.

У різний час Комітет із Шевченківських премій очолювали:

О.Корнійчук (1961—1972), М. Шамота (1972—1979)1 П.Загребельний (1980—1987), М. Орлик (1987—1990), Б. Олійник (лютий-грудень 1991), 0. Гончар (1992—1995), В.Яворівський (1996—1999), І. Дзюба (1999 – 2005). Зараз Голова Комітету – Роман Лубківський.

Сорокарічна історія Шевченківської премії стала частиною історії Української культури, тож у радянські часи вона зазнавала тих самих негараздів і деформацій, що й уся культура, хоч переважна більшість лауреатів премії— це ті, хто був і залишається окрасою нашої культури, траплялися й випадкові постаті або «проведені» з кон’юнктурних міркувань, під тиском офіційної думки. Не можна не відзначити і надмірної тенденції в минулому до «групових» нагороджень. Це загрожувало девальвацією премії. Проте Комітет, до складу якого в різні часи входили найавторитетніші представники літератури і мистецтва, зумів здебільше протистояти цьому процесові, підтвердити високу гідність премії.

Новий етап в історії Шевченківської премії розпочався із здобуттям Україною державної незалежності. Процедура присудження премії постійно вдосконалювалася.

З метою піднесення ролі й престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка Указом Президента України від 27 вересня 1999 року № 1228/99 її було перейменовано на Національну премію України імені Тараса Шевченка. Затверджено персональний склад Комітету й Положення про Національну премію. На пропозицію Комітету Указом Президента України від 22 червня 2000 року № 808/2000 з метою підвищення престижності кількість премій було зменшено до п’яти (в таких номінаціях: художня література; документальна і науково-критична література; музика; образотворче мистецтво; сценічне та екранне мистецтво) і водночас збільшено розмір матеріальної винагороди.

Національна премія України імені Тараса Шевченка — найвища творча відзнака в незалежній Україні. Шевченківська премія увінчує найвидатніші твори літератури та мистецтва. Освячена іменем Великого Кобзаря, ця творча нагорода має незаперечний авторитет в Україні й усьому світі. Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка щороку шляхом конкурсного відбору, всебічного обговорення і таємного голосування визначає твори, гідні високої премії. Президент України своїм Указом присуджує Національні премії тим, хто здолав усі сходинки до творчої вершини.

У день народження Тараса Шевченка, 9 березня, Україна дізнається про імена нових Шевченківських лауреатів (список публікується у пресі, його оприлюднюють інші засоби масової інформації). Цим не лише підсумовуються культурні здобутки року, а й віддається світла данина пам’яті геніальному українському поетові й художникові.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*