Затверджено Положення про президентські стипендії для учнів, які найкраще знають українську мову та літературу

http://profspilka.kiev.ua/uploads/posts/2009-06/1245150717_ua_president_flag_350.jpgПрезидент України Віктор Янукович своїм Указом затвердив Положення про президентські стипендії для учнів, які найкраще знають українську мову та літературу.
Відтепер щороку першого вересня будуть нагороджувати переможців міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка, який проводитиметься серед школярів. Щороку 39 молодих людей – переможців конкурсу будуть отримувати президентські стипендії.

Глава держави також видав Указ про перші нагородження для особливо обдарованих молодих людей, які мають особливі успіхи у вивченні української мови та літератури.

Це добрий, позитивний сигнал, за яким мають прийти й інші кроки.

Ми знаємо, що проблема мови усі 20 років незалежності, на жаль, має не стільки культурно-гуманістичне, як політичне забарвлення. Мовна карта розігрується перед кожними виборами. Так бути не повинно. Бо проблема мови – це проблема якісного культурного товару, випущеного цією мовою. Проблема не лише кількісна, а й якісна.

Давайте чесно дамо відповідь на питання: скільки за 20 років було здійснено і видано масовими тиражами українською мовою світової класики, не лише з літератури, історії, філософії, а й з прикладних та технічних наук? На жаль, надзвичайно мало. Можна сказати, катастрофічно мало з огляду на потреби нашої вищої та середньої освіти. А чи є сьогодні якісні українські науково-популярні журнали, розважальні програми телебачення etc?

Силоміць тут нічого не зробиш – потрібна системна стратегія розвитку (технологія) українського мовного культурного продукту. Але якщо держава дозволить собі не використовувати російськомовний культурний продукт, то це шлях до культурної резервації, до позбавлення наших громадян, які недостатньо володіють англійською мовою, доступу до надбань всього людства.

Таким чином починати треба фактично з чистого аркуша – зі створення системної стратегії розвитку. Вона розробляється і в рамках нової концепції гуманітарної політики держави. Але поки процес у, так би мовити, виробництві, не можна не реагувати оперативно на виклики, які підкидає нам саме життя.

Наприклад, що стосується закриття шкіл у тому чи іншому регіоні. Цьогорічний досвід показав, що кількісний підхід у ставленні до україномовних шкіл на сході України наносить непоправної шкоди розвитку та поширенню мови. Це однозначно.

Можна зрозуміти рації, коли закриваються школи через малу кількість учнів у них. Укрупнення тоді служить на користь якості освіти. Але такий підхід шкідливий, коли йдеться про україномовні школи на сході і російськомовні – на заході країни. Тому що в такому випадку програє свобода вибору батьків – вони позбавляються можливості посилати дитину в таку школу, в яку хотіли б. На сході України від такого підходу страждають україномовні громадяни. На заході – російськомовні. Тому якщо говорити про будь-які мораторії, то можна ставити питання про мораторій на закриття україномовних шкіл на сході та півдні України і російськомовних – у Галичині.

Тоді ми справді будемо здійснювати демократичні підходи і реалізовувати тенденцію на укрупнення шкіл не механічно, а чітко відстежуючи і захищаючи право людини вибирати мову навчання для своєї дитини у державі, в якій де-факто (хочемо ми цього чи ні) існує двомовність.

Ні! В кім думка прагне слова,

Хто в майбутнім хоче жить

Той всім серцем закричить:

«В рідній школі рідна мова!»,

— писав Олександр Олесь. Гарні слова. Однак нинішня ситуація в країні, стан суспільства і ставлення до мови, яку людина вважає рідною, спонукає нас як демократів давати громадянину право вибору. Інакше не можна.

Одночасно треба створювати нові можливості для розвитку мови. І ці можливості повинні мати системний характер.

Ось такі роздуми викликала новина про призначення президентських стипендій для школярів, які мають особливі успіхи у вивченні української мови та літератури.